Синтаксис і пунктуація:

тестові завдання





1.     Вкажіть речення, у яких підмети виражені словосполученнями.

1.     Восени Демко з Іваном мало не щодня виносили на човен сіті й виїздили у лиман ( А. Кащенко)
2.     Підійшли ми з бабусею до вагона ( О. Вишня)
3.     Старий козак полинув думками в минуле й почав оповідати хлопцеві про великі події ( А. Кащенко)
4.     Обороняти цю паланку – найважче завдання товариства (А. Кащенко)
5.     Невеликії три літа марно пролетіли ( Т. Шевченко)
6.     Дмитрик з Гаврилком вчепились ззаду за сани і причаїлися (М. Коцюбинський)
7.     Над Либіддю, що схована в бетон, спинились ми з тобою на хвилину ( Н. Кащук)
8.     Опівдні подорожні випрягли волів і пустили їх пастися ( А. Кащенко)
9.     Тільки німі свідки: сонце, місяць та зорі – бачили подорожніх ( А. Кащенко)
10. Ніхто з них не хитнувся, не відступив ( М. Бажан)
11. Пройшло в мовчанні кілька хвилин ( М. Коцюбинський)
12. З великої радості та з хвилювання визволені плакали, обнімаючи козаків ( А, Кащенко)


2.     Вкажіть речення, у яких підмет виражений словосполученням.

1.     Один із візників, виряджений у чоботи й теплу фуфайку, в старій шапці з опущеними вухами, підійшов до гурту ( Ю. Збанацький)
2.     Старий і малий сіли під кущем обідати, й той обід здався Василеві за все життя ( А. Кащенко)
3.     Малий Василь, проводжаючи брата, гірко плакав ( А. Кащенко)
4.     Старий батько, сидячи трохи осторонь, стежив за бджолами, що повз хату пролітали з степу до пасіки ( А. Кащенко)
5.     Остап з Соломією сіли під вербою, але їм не говорилося ( М. Коцюбинський)
6.     Попереду всіх на білому огирі красувався козак велетенської постаті ( А. Кащенко)
a.      Того вечора на призьбі найближчої до лиману хати сидів з люлькою сивовусий Дмитро ( А. Кащенко)
7.     Василько з батьком підійшли до ялинки ( М. Коцюбинський)
8.     На березі лиману сиділо з вудками в руках двоє парубків ( А. Кащенко)
9.     Журавлі, дрохви, стрепети та інші степові птахи, пролітаючи над їхніми головами. Подавали подорожнім свій голос ( А. Кащенко)
10. З-за плавні виринув місяць, і ніч оповила землю таємною темрявою і покоєм ( А. Кащенко)
11. Три тополі у мене стоять під вікном ( П. Воронько)


3.Виберіть речення, у яких присудок -  а) складений іменний; б) складений дієслівний.

1.     Шуміла осінь жовтим садом ( В. Сосюра)
2.     Червона осінь сіла спочивать ( А. Малишко)
3.     Осінь я давно хвалити звик за її веселий, добрий звичай ( М. Рильський)
4.     Осінь – вмирання, примир’я, прощання ( О. Олесь)
5.     Сьогодні я такий щасливий ( В. Сосюра)
6.     Вона стає прозорішою ( А. Малишко)
7.     Мерзла і лунка була дорога ( М. Рильський)
8.     Осінній холодок над спраглою землею шатро гаптоване широко розіп’яв ( М. Рильський)
9.     Блакитна осінь сяє в берегах, і помідори спіють, як пожари ( А. Малишко)
10. Лише з-над хмар часом прилине прощання з літом журавлине   ( П. Тичина)
11. Голубіє земля, оповита прозорим серпанком ( О. Ольжич)
12. Крізь хмару зірка із срібла то вирине, мигне, послуха, то заховається (П. Тичина)




4.Виберіть речення, у яких присудок – а) складений іменний; б) складений дієслівний,

1.     Лине наді мною небо України (В. Сосюра)
2.     Небо в сутінь буває сірим, а насправді воно голубе ( В. Симоненко)
3.     Щось квітам шепоче вітер України ( В. Сосюра)
4.     Вогні оточують мене, вогні кленові й вересневі ( Р. Лубківський)
5.     Земля моїх батьків прекрасна і родюча ( В. Сосюра)
6.     Ходить садом осінь у плащі багрянім ( В. Сосюра)
7.     В небі кучерявою юрбою зграйка хмар осінніх поспіша (Д. Луценко)
8.     Так негадано ця осінь закурликала над степом (Б. Олійник)
9.     Почало рясно осипатися на бульварах Києва жовтогаряче листя,
10. Взагалі, як розповідають, дід не любив старшувати в сім’ї ( Г. Тютюнник)
11. Все більше сутеніло, почав накрапати дощ ( О. Гончар)
12. Сьогодні сніг іти вже поривавсь ( Л. Костенко)




5.     Розмежуйте подані речення: а) прості; б) складні.
1.     Заблудилась душа моя в синьому вересні ( М. Сингаївський)
2.     Земля в плодах по-вересневому така вже щедра, гомінка (П. Тичина)
3.     І журавлів ключі у далі невідомі виводить в небеса той вересень-владар (А. Малишко)
4.     Не минає мене листопад, нагортає на серце зажуру (І. Ольховський)
5.     Журавлі лишають гнізда, холодком дихнули хмари ( Б. Олійник)
6.     Зажурився на гнізді останній лелека, десь і він уже зібравсь у краї далекі ( Л. Климчук)
7.     Вітрів узявши довгі мітли, осінні дні по світу йдуть, змітають золото зі світу, у білий світ його метуть (Є. Гуцало)
8.     Неба в’яне просинь, і мете, мете жовтокоса осінь листя золоте ( В. Сосюра)
9.     Верба, задивлена у воду, милується на власну вроду ( М. Луків)
10.  Піднявши на щоглі вітрило нове, до синього моря хмарина пливе ( А.    Качан)
11.  Тріпоче осокір, сріблом потемнілим знімаючись у вогку височінь ( М. Рильський)
12. Згасає осінь, посмутніли клени у верховітті жовтому лісів ( І. Турчин)

      6.  Розмежуйте подані речення: а) прості; б) складні.
1.     Гомоніла пуща лунко, стоголосо, зелено-пурпурні розчесали коси сосни вікові ( Д. Фальківський)
2.     Над озерцем журавель споважніло в академічній задумі ступав (Б. Олійник)
3.     Останні вже дукати береза на пальцях лічить, літу віддає ( Л. Костенко)
4.     Теплий ще вересень дивну мережку злотом червоним на листі заплів, злотом посипав і трави, і стежку, пахом осіннім сади напоїв ( С. Черкасенко)
5.     Перепілки гукали зі степу, та вечір кволо шелестів листям і пестливо тягнув до вікон сірі крила (В. Добрянський)
6.     Луками в травах м’яких тихо ніч синьоока бродила, тихо встилаючи лан ( М. Богданович)
7.     Вересня перші дні, сповнені супокою, чинно пливуть у човні рікою (Т. Сергійчик)
8.     Сонце в сонних лісах вії ніжно відкрило, а відлуння в горах день новий розбудило ( П. Кубаєвич)
9.     Розкрило сонце білу парасоль, хмарки розпустять пелюстки-лілеї ( Т. Бартош)
10. Вересень з вітром осіннім стрівся у полі мені, став пригощати насінням, яблук приніс в пелені ( П. Воронько)
11. Осінь на землю тихенько спускається, крилами-хмарами небо вкривається ( М. Рильський)


7.     Розмежуйте подані речення: а) односкладні; б) двоскладні.


1.     Яка прекрасна й невблаганна осінь переступає в шурхоті яснім ( О. Омельченко)
2.     Старого горобця на полові не обдуриш ( Н. тв.)
3.     Отак пролечу сніжком над долиною ( А. Малишко)
4.     Свій жовтий килим стелить листопад ( Д. Павличко)
5.     У світі пречистім берізка співатиме листом барвистим ( Л. Білозерська)
6.     З далекого степу горнуло густим духом скошеного жита ( Г . Тютюнник)
7.     Чути тріпання пташиних крил ( Ю. Збанацький)
8.     Старий вишняк лякливо коло хати закутався в багряно-сизий плед ( Д. Луценко)
9.     Гірчить вечірнє сонце полином ( Є. Гуцало)
10. До чого ж гарно було й весело в нашому городі! ( О. Довженко)
11. Ой не шуми, луже, зелений байраче (Н. тв.)
12. Забриніло сонце в блискучих розлогих хмарах ( В. Захарченко)





8.     Розмежуйте подані речення: а) односкладні; б) двоскладні.


1.     Підклавши руки під голову, до ранку дивлюся в склепіння своєї душі.
2.     Там сходить сонце, слово й люди.
3.     Ген килим, витканий із птиць, летить над полем.
4.     Даруй мені над шляхом тополиним важкого сонця древню булаву.
5.     Осінні айстри горілиць зайшлися болем.
6.     Вже почалось, мабуть, майбутнє.
7.     Своєї кожен прагне вишини.
8.     Не забувайте незабутнє.
9.     Нехай тендітні пальці етики торкнуть нам серце і вуста.
10. Мужність не дається на прокат.
11. Смерть – це ще не поразка.
12. Не проміняйте неповторне на сто ерзаців у собі! 9 Л. Костенко)








9.     Укажіть речення: а) односкладні означено-особові; б) односкладні неозначено-особові; в) односкладні безособові.

1.     Зіграй мені, осінній плач калини (Л. Костенко)
2.     У Крим далекий виряджали сина (Л. Костенко)
3.     Думай звечора, а починай зранку ( Н, тв.)
4.     Заморосило осінь у сльоту ( Л. Костенко)
5.     У майбуття ростуть дерева й люди ( В. Коротич)
6.     Когось на пісню раптом потягло ( Б. Олійник)
7.     Не дай своїм словам смаку полину ( О. Башкирові)
8.     Високо вгорі сліпучо зблискують крилами голуби( О. Гончар)
9.     Замело, завіяло стежки, закурило вихором по хаті ( А. Малишко)
10. На тиху ніч, на вечір золотий у синє небо висипали зорі ( О. Довгий)
11. Не обізвались до мене згірклим словом ( Д. Павличко)
12. Спиляли в лузі вікового дуба, обрушили у трави горілиць ( С. Шевченко)




10.                       Укажіть речення: а) односкладні означено-особові; б) односкладні неозначено-особові; в) безособові.


1.     Незабаром і молодого привели,, назавтра в город одвезли та й заголили в москалі ( Т. Шевченко)
2.     І кличе мене батькова хатина на синь, на роси, на вишневий цвіт ( О. Довгий)
3.     Люблю очей мовчання красномовне ( І. Ліберда)
4.     Від своєї тіні не втечеш ( Н. тв.)
5.     Вгинаються тіні похмурі в глибоку осінню блакить ( М. Доленко)
6.     І знову зашуміло над Подолом ( Т. Шевченко)
7.     Зламали калину, зв’язали в пучки ( Л.Забашта)
8.     Віддай людині крихітку себе ( Л. Костенко)
9.     Уважним будь на темних перехрестях ( Д. Павличко)
10. Великими блакитними очима дивлюся я докірливо на світ ( В. Симоненко)
11. Чому так затишно мені під жовтим соняхом заграви? ( В. Марсюк)
12. Не видумуйте муки і драми, не видавлюйте з себе сліз, правді в очі дивіться прямо, не одводьте погляду вниз ( В. Симоненко)

    



11.                       Вкажіть речення з однорідними означеннями ( розділові знаки          пропущено)

      
     1. Нижче од фабрики біліли рядки німецьких мурованих домків.
     2. Під самою скелею стояла  фабрика здорова висока.
     3. Він дивився на темне засіяне зорями небо.
     4. По другий бік річка стояла якась кругловида дівчина.
     5. Між білими чистими домками чорніли дві довгі казарми.
     6. Просто по Росі вгору видно високі покручені береги.
     7. Його темні смутні очі блищали в темряві.
     8. На столі лежав здоровий обтиканий квітками коровай.
     9. Над вербами розстелялось глибоке темне небо.
     10. Чорні рівні брови дуже виразно блищали на білій свиті.
     11. Тільки зелена низька озимина навкруг току нагадувала про осінь.
     12. Під ним шумить і б’ється об каміння  біла водяна хвиля ( І. Нечуй-                            Левицький)



       12. Вкажіть речення з однорідними означеннями ( розділові знаки пропущено)

  
1.      Блискають тільки гострі колючі згуки…
2.     Сіра маленька пташка, як грудка землі, низько висіла над полем.
3.     Тишу глушили чужі голоси, дрібні непотрібні слова.
4.     Бачу, як синє небо надвоє розтяли чорні дихаючі крила ворони.
5.     Здавалось город витягує в поле свою залізну руку за мною і не пускає.
6.     Невже я вирвусь від сього зойку та увійду у безлюдні зелені простори?
7.     Як тільки бричка вкотилась на широкий зелений двір – закувала зозуля.
8.     Так добре було б стати «нічим» - безгласним непорушним спокоєм.
9.     Великі білі вівчарки, наче ведмеді, скачуть на задніх лапах.
10. Безконечні стежки скриті інтимні водять мене по нивах.
11. Мене спиняє біла піна гречок запашна легка, наче збита крилами бджіл.
12. Он вийшла в поле дрібна біленька цятка й потонула в нім ( М. Коцюбинський)


13. Вкажіть речення, ускладнені вставними словами.


1.     День минув чи може вже і два? ( Л. Костенко)
2.     Тут завтра можливо проклюнеться слово та й піде людей підіймати зі сну ( Т. Костецька)
3.     Навіть сині дзвіночки сіяли холод на трави ( М. Коцюбинський)
4.     Нехай лишень зварять нам вечеряти (П. Куліш)
5.     Та й нарешті за віщо я маю каратися за других? ( Л. Українка)
6.     І ось нарешті вершина наша (О. Гончар)
7.     Ось послухайте будь ласка ми про себе склали казку ( Г. Бойко)
8.     Вочевидь доля мови невіддільна від долі народу ( В. Радчук)
9.     Недарма усі кажуть, що гарне братство краще багатства ( О. Кониський)
10. Усе велике місто здавалося безкраїм болотом (Б. Грінченко)
11. Напевне так і не зумію загадку дива розгадати ( В. Вербич)
12. Оракули, священні мудреці, і ви не раз бувало помилялись ( Д. Луценко)



14. Вкажіть речення, ускладнені вставними словами.

1.     Весілля було на диво всьому світові, з усіма вигадками і забобонами (П. Куліш)
2.     У щасливій оселі всій родині на диво пісню вільну веселу дід співає журливо ( П. Перебийніс)
3.     На диво коло цього питання він найбільше морочився ( Б. Грінченко)
4.     Уночі буда гроза, а ранок видався ясним на диво ( С. Васильченко)
5.     Здається цілий світ тобою марить, країно зачарована моя! ( В. Раєвський)
6.     Серпневі ночі пахнуть кавунами, а повний місяць динею здається ( Г. Коваль)
7.     Мені здається, що пругке колосся – це пір’я стріл ( П. Перебийніс)
8.     Від реготу здавалось тріскав лід ( Д. Павличко)
9.     Може зламатись тіло, але ніколи – дух ( О. Степанович)
10. Щоб під вагою буднів не зломитись, здивуйся може вперше за життя ( Н. Диб’як)
11. Тут кажуть бігають мавки у лісі в пізній час ( Б. Грінченко)
12. Кажуть люди, що судьба така мені ( А. Малишко)


15. Вкажіть речення, ускладнені: а) відокремленими додатками; б) прикладками; в) обставинами; г) додатками
1.     Різдвяна ніч кована зорями стояла в степу пишна й красна ( Г. Косинка)
2.     Сонце котилося аж по землі розстилаючи навкруги пучки щирозлотого проміння ( П. Мирний)
3.     Медом лине повітря у груди любу пісню співать ідучи ( В. Сосюра)
4.     Земля живими соками багата Дніпру дарує воду не гірку (П. Перебийніс)
5.     Над пам’яттю семи мільйонів печаллю зломлений стою ( М. Самійленко)
6.     Розцвів зірками пишними жасмин вродливий син пахучої хуртечі ( Д. Луценко)
7.     На п’ять воріт зачинена Полтава ховає очі в тихі явори ( Л. Костенко)
8.     Із правдою розлучені слова кудись біжать по сірому перону ( Л. Костенко)
9.     Коли ж ти вийдеш ніжна Ярославно на темний вал одчаю і жаги? ( П. Пилипович)
10. Може цього й досить людині може нічого більше й не треба крім шматини неба над головою та цього задумливого шелесту лісу? ( О. Гончар)
11. В степу оживає пісня давно занімілих племен ( Л. Костенко)

16. Вкажіть речення, ускладнені: а) відокремленими додатками; б) прикладками; в) обставинами; г) означеннями.
1.     Запорожці постриглись у ченці брали до рук замість шабель книги Святого Письма ( О. Гончар)
2.     Світилась сивина полинів навіть вдень наче осяяних місячним світлом ( М. Коцюбинський)
3.     Я хочу сказати серцем вистраждане слово ( Л. Костенко)
4.     Спала природа а з неба мірошник руки простягши над нею сіяв крізь хмару муку ( О. Олесь)
5.     Упала гілка лапа снігова ( М. Рильський)
6.     Розсудливістю сповнені ущерть свої здобутки зважуєм і втрати ( Л. Воловець)
7.     І сохнуть під осіннім теплим небом гаптовані червоним рушники ( В. Гук)
8.     Доцвітали конвалії в травах голубої весни прапори ( В. Симоненко)
9.     Учора був тут лісовик від моху весь позеленілий ( О. Олесь)
10. Краще вмерти біжачи ніж жити гниючи ( І. Багряний)
17. Вкажіть речення: а) складносурядні; б) складнопідрядні.
1.     І зливками розтопленого сонця лежать цитрини, груші й виноград (Л. Костенко).
2.     Попрощалось ясне сонце з чорною землею, виступає круглий місяць з сестрою зорею (Т. Шевченко).
3.     Надворі почастішали дощі, з’явилася їдка іржа на вітах, легким батистом  бабиного літа куйовдяться смородини кущі (Д. Луценко).
4.     Я іду у парку золотому, і прощально листя шелестить (В. Сосюра).
5.     Я  дивлюсь на квіти, й цвіт багряний викликає стільки світлих мрій (В. Сосюра ).
6.     А зорі блимають незліченні над нами там, де Чумацький Віз накреслив дальню путь (В. Сосюра ).
7.     Люблю похмурі дні, коли крізь сизі хмари ледь пробивається проміння золоте ( М. Рильський ).
8.     Тремтить осіння прохолодна тиша, і відлітають сумно журавлі ( Т. Пащенко ).
9.     Принишкли бідні пташечки малі, бо швидко так від рідної землі їх пожене холодним вітром осінь ( Г. Рибцуник ).
10. Дощ іде і наче стукає срібним пальцем у вікно (В. Сосюра ).
11. Із-за темного дуба то калинова вітка витягнеться, то колюча рожа покаже дрібні листочки й пахучу квіточку ( М. Вовчок ).
12. Люблю похмурі дні, коли крізь сизі хмари ледь пробивається проміння золоте ( М. Рильський ) 


18. Вкажіть речення: а) складнопідрядні; б) складносурядні.
1.     Калина доливає жаром вінця, й верба журу гойдає над ставком, а розпашіле від роботи сонце ляга щокою в хмарний бурелом (В. Лупейко ).
2.     У полі коли-не-коли сюркне цвіркун або здалека донесеться крик перепела ( П. Мирний)
3.     Не то осінні води шуміли, збігаючи в Дунай, не то вітер бився в заломах провалля ( М. Коцюбинський)
4.     Грайте, бубни дубів, бо у танець пішов листопад ( Є. Гуцало)
5.     Не чуть пташок, і тільки сумно вітер мелодії осінні навіва ( В. Сосюра)
6.     Жовтий лист покружляв і зів’яло опав на плече ( Б. Олійник)
7.     Ось із каштана впав листок, гнаний донизу холодним переляком осені ( Є. Гуцало)
8.     Уже тріпочуть темні крила ночі, де сонячний промінь зника ( В. Сосюра)
9.     Поволі буйнотрав’я пригасає, але цвіте, голублячись до ніг, Петрів батіг ( Л. Тендюк)
10. Хочеться в дитинство повернутись, щоб з криниці неба зачерпнути
19. Вкажіть складносурядні речення, між частинами яких не вживається кома.

1.                             1.Десь кличе щастя дальній спів дівочий і у ставку відбився молодик ( В. Сосюра)
2.     Знаю я дощів грайливу мову шум полів і плюскіт ручаїв ( М. Гурець)
3.     Якісь кораблі даленіли і крилами птиці шуміли ( Л. Костенко)
4.     Тріпав мороз безжалісний лихий і підіймався буревій сердитий ( С. Долгошеєнко)
5.     На наше щастя перша гілка була не високо і Ксеня вхопилася за неї ( Б. Грінченко)
6.     Вже місяць опустився на краї землі й потемніло село ( М. Стельмах)
7.     Свинцем набрякли сині хмари і сонце зникло якось враз ( О. Ісаченко)
8.     Знову хмуриться осінь і туманиться даль ( Г. Матвійчик)
9.     Сонце поцілувало крижану землю і вона зашарілася пролісками ( М. Павленко)
10. Під хатою дідусь сивенький сидить а сонечко низенько уже спустилося над Дніпром ( Т. Шевченко)
11. З однієї квітки змія бере отруту й бджола бере мед ( Н. тв.)


          20. Вкажіть складносурядні речення, між частинами яких не                  вживається кома.
1.     Кругом висить морок та мла непросвітна буяє ( П. Мирний)
2.     Поговорю з деревами і стане душа легенька мов кульбаби цвіт ( Н. Поклад)
3.     Синіло все кругом і коси золоті зоря вплітала в трави ( В. Сосюра)
4.     А за вікном на квіти впали роси і соловей затьохкав у кущах ( В. Сосюра)
5.     Буде чисте небо ніжне і привітне і земля вбереться в золоту красу ( С. Жадан)
6.     Небо у крилах ясних журавлиних людям віщує радість і сміх ( А. Малишко)
7.     А за стіною стогне завірюха і хилить голову засніжена сосна ( Д. Фальківський)
8.     Десь тут пройшла лісами Чураївна і чари Леонтович розгубив ( В. Лупейко)
9.     Довго тужить сумна бандура про діда у старій свитині і якусь невідому зажуру навіває та пісня мені ( В. Симоненко)
10. Слухаю радію неповторній днині і слова збираю по одній зернині ( М. Сливко)
11. Ще лист не жовтів у осінній журбі і трави не никли зів’яло (В. Сосюра)
21. Вкажіть складні речення, які складаються: а) з 2 частин; б) з 3 частин.



1.     Лука зазеленіла, і груша із зломленою верховиною біля хатки вбралася в листву, і зашумів гай по горах округи, і розливсь Дніпро й далеко-далеко заточивсь у луку розливним потоком, і налетіли птахи з далеких країв, заспівали й защебетали.
2.     Часом на цій вересневій сині вилитими дзвіночками колихалися грона жолудів або виділявся образ пташини.
3.     Може, тим без пісні я не можу працювати, жити навіть дня, що округ земля моя хороша, а на ній – моя рідня!
4.     Данило усе б віддав, щоб тільки стати таким косарем. Вести свій широкий покіс собі на втіху, людям на добро.
5.     Від броду загупали, заклекотіли копита, хтось сторчголов мчав присілком, здіймаючи над ним хмару куряви.
6.     Іще не полюбивши нікого, дівчина в незрозумілій тривозі ждала його, і чиїсь таємні очі з’являлися їй з вечорів, і чиїсь кроки бентежили її.
7.     Під осінніми високими зорями затихають оселі, і тепер стає чутнішою мова роси.
8.     Сиплеться, осипається листя, гнуться, горбляться берези, плаче й посміхається крізь сльози осінь, і напорошує журбу на мою наболілу душу.
9.     І мені здається, що кожна людина, коли вона людина, повинна мати свою добру пісню.
10. Не встигнеш надивитися на сонце, а вже вечірня зоря темніє тобі в постарілих очах.
11. Літа ніколи не повертаються до людини, а людина завжди повертається до своїх літ.
12. Ще тільки благословлялось на світ, а вже чутка прудконогим зайченям котилась від хати до хати. ( М. Стельмах)













22. Вкажіть складні речення, які складаються: а) з 2 частин; б) з 3 частин.


1.     То шумів зелений лист, то в вінку мінився злотом ряст весняний, то золотим дощем лились пісні.
2.     Мавка виходить з лісу пишно заквітчана, з розпущеними косами.
3.     Якби мої думи німії на струни проречисті впали, зайшлись би плачем мої струни і сміхом дитячим заграли.
4.     Шумів зелений лист, а голос той коханий про волю золоту співав мені, - в вінку мінився ряст весняний, і золотим дощем лились пісні.
5.     Або не сокіл я, або спалила ме6ні неволя крила.
6.     Або, може, то хитрий вітрець з марних крапель сплітає вінець, або, може, то винна смерека, що показує росу здалека.
7.     Промчала та буря-негода палка наді мною, але не зломила мене, до землі не прибила, я гордо чоло підвела, і очі, омиті сльозами, тепер поглядають ясніше, і в серці моїм тепер переможнії співи лунають.
8.     Прилинув вітер, і в тісній хатині він про весняну волю заспівав, а з ним прилинули пісні пташині, і любий гай свій відгук з ним прислав.
9.     Сиділи ми в садку, там саме зацвітало, і сипався з каштанів білий цвіт.
10. Весни такої не було й не буде. Як та була, що за вікном цвіла.
11. Слово, чому ти не твердая криця, що серед бою так ясно іскриться?
12. Уже скотилось із неба сонце, заглянув місяць у моє віконце, вже засвітились у небі зорі, усе заснуло, заснуло й горе. ( Леся Українка)




















23. Виберіть речення з підрядними означальними.


1.     Та западає в душу тільки пісня, яку співає радісний прибій.
2.     На світі так уже ведеться, що хтось когось повинен вчить.
3.     Хіба сьогодні хтось у те повірить, що ми комусь засвічуєм зірки?
4.     Не треба там Месії чи Пророка, де є звичайний розум в голові.
5.     Не кидай землю, що тебе вродила.
6.     Вихваляється житечко, що таке густе.
7.     Який цей світ, такі й над ним вітри.
8.     В такій родині не буває зладу, де кожен прагне взять над іншим владу.
9.     Народ є мертвий , у якого в душі минулого нема.
10. Ніякій силі не здогнати людини, що пересіла з воза на авто.
11. Навчав філософ ратая, як жити.
12. Людина ж частіше ту мить просипає, як сонце над світом із ночі встає. ( О. Довгий)



24. Вкажіть складнопідрядні речення з підрядними: а) з’ясувальними; б) означальними.


1.Мені здалось, що все земне зі мною дихає в цю мить.
2. Народ, глухий до нації і роду, народжує рядочки тимчасові.
3.     У сяйві зір є незбагненність вічна, в якій згорить ще не один поет.
4.     Що нам дали віки минулі, нехай народ не забува.
5.     Зло ж заповза у душ найменшу шпарку і так пече, що аж у крові жарко.
6.     Де ті життєлюби, митці, будівничі, що з дивних соборів нам дивляться в вічі.
7.     Зневіра – найстрашніше зло, що нам у душі заповзло.
8.     Під пагорбом сипнули села, мов квіту річка нанесла.
9.     Тільки там, де є жива природа, слова й думки народжуються вічні.
10. У кожній справі треба відчувати живу природу, що мудріша нас.
11. Ми розбрелися так, що й не зібрать.
12. Якщо ж наш човен крутиться на місці, тол, значить, гребемо у різні боки ( О. Довгий)








 25. Вкажіть складнопідрядні речення з підрядними а) умови; б) часу.


1.     Якщо ж людина з радості заплаче, її сльоза перейде у віки.
2.     Сил не позичити ні в кого, коли душа твоя німа.
3.     Село притихло, мов сім’я бджолина, і загубило пісню у житах.
4.     Коли не забруднена совість людини, прикрасять і бідні її одежини.
5.     Творцем є той, хто не лише живе, а всім єством вживається в епоху.
6.     Про совість розбалакують багато тоді, коли її потрібно мати.
7.     Не переходять в небуття провини, яких би їм не сотворили од.
8.     Не чує слів пісенних мій народ, якщо живе в них не його душа.
9.     Затихне горе, як минуть роки.
10. Та нас у віру не вернути, якщо її в нас не було.
11. Там, де хаос, гармонії нема.
12. Та як повівся з іншими недобре, собі жорстоку кару присуди ( О. Довгий)



26. Вкажіть складнопідрядні речення з підрядними: а) мети; б) причини.


1.     Та щоб світити людям з неба, зірками станьмо живучи.
2.     Епоха наша вимагає тону, щоб міг би, наче дзвін, густи.
3.     Трави не топчи, бо ти сам є трава.
4.     Щоб сміх не згас в людській оселі, думки оспівуй і діла веселі.
5.     Переступи свою невдачу мужньо, щоб серце з муки в лет переросло.
6.     Не шукай найкоротших доріг, як твій шлях до людини проліг.
7.     Даремно ждеш від влади відкриття, бо знов змете її нове життя.
8.     Я втратив силу і високий лет, щоб душу з рабських вирвати тенет.
9.     Колись можновладці, щоб їх пам’ятали, будівлями в інші епохи вростали.
10. Є речі вічні, винайдені людством, яких уже не витвориш точніш.
11. Катів потрібно садовить за грати, щоб справедливість мудрою була.
12. Але страшніш нічого вже немає, ніж зламана й розтоптана душа (О. Довгий)


27. Вкажіть складнопідрядні речення з підрядними: а) міри і ступеня; б) способу дії; в) допустовими.
             
1.     Полинув щебіт ластів’ячий, аж посвітлішало у хаті.
2.     На світі так уже ведеться, що хтось когось повинен вчить.
3.     Ви так про любов до людей говорили, що в’ялими стали розкішні слова.
4.     Хоч на Землі уже минаю, та й досі сам себе не знаю.
5.     Не довіряйся випадку й судьбі, хоч ти й прижився затишно в добі.
6.     Вже стільки люду на Землі убили, Що кожен колос вироста з могили.
7.     Така чутлива накотилась тиша, що й світ принишк.
8.     Не мучся, як накоїв сам собі біди.
9.     Бо тільки там, де є живі джерела, слова й думки народжуються нові.
10. Лиш треба стати хоч на трішки вищими, хоч вража сила дихать не дає.
11. Уже за підлість не вважають зраду, коли вже зрадник обійма посаду.
12. Зло ж заповза у душ найменшу шпарку і так пече, що аж у крові жарко ( О. Довгий)


28. Вкажіть складнопідрядні речення з: а) неоднорідною; б) однорідною підрядністю.

1.     Всі мчать туди, де родять звук дисплеї, а не туди, де людські голоси.
2.     Лиш нескорений дух наш земля збереже і відродить слова наші з попелу й тиші, без яких не прожити планеті уже і якими Усесвіт натужиться й дише.
3.     О мудрецю, похований в труні! Допоможи розумним стать мені, бо так я вже од глупоти стомився, що можу світ спалити у вогні.
4.     Ходімте в край, де ще живуть лелеки, де сонце будить півень на зорі, де сік землі до глиняного глека стікає по березовій корі.
5.     Усе, що штучне, довго не живе, хоча воно бува архінове.
6.     Не упади, бо ти останній, бо на тобі зійшовся світ.
7.     Людей, які при слові і зернині, любив давно, шануй і донині.
8.     Я цвіт люблю, яким цвітуть сади, і запах той, що йде від житніх зерен.
9.     За тим, що чую, і за тим, що бачу, є інший світ, весь повен таємниць.
10. Ще з досвітку бусол гніздо своє в’є і жайворон будить сімейство своє ( О. Довгий)
29. Вкажіть складнопідрядні речення з: а) однорідною; б) послідовною підрядністю.
1.     1.Я так пишу, як дихаєте ви, як грає вітер в килимах трави, як плине чиста у ріці вода, як милого цілує молода.
2.     Не мостися сідати в той поїзд, що не йде, куди треба тобі.
3.     Вже вечір синій опустивсь згори і місяць ліг у гойдалку гори.
4.     Шануй народу корені земні, бо не тривка і ненадійна слава, яку ти заживеш на чужині.
5.     Ми ще не знаєм, хто ми є і що ми.
6.     Ти вір, що є на світі Прометей і що живе давно він між людьми.
7.     Пустим словам ми вже згубили лік і натворили із думок калік, бо розумом ми так вже низько впали, що підвестись не зможемо повік.
8.     Добирає червень фарби на палітрі, і малює в синім небі хмари сині, і малює клена синього на вітрі, і на кожному листочку по росині.
9.     А ветха старість думає роками про те, що юна скоїла душа.
10. Вже вечір синій опустивсь згори і місяць ліг у гойдалку гори.
11. А так живи, щоб часом не забути, як пахне вишня в батьковім саду ( О. Довгий)

           30. Вкажіть складні речення з безсполучниковим і сполучниковим           зв’язком.
1.     Чуття недобре на душі щемить: ловив епоху, а впіймалась мить.
2.     Карбованець нас виховати може, та надто довірять йому не гоже,  бо не було у світі ще людини, з якою б добре щось зробили гроші.
3.     Не забудьте: не буде в людини здоров’я, якщо хтось від неї в житті не здоров.
4.     Ти будеш правди й совісті владар, як будеш кожну пам’ятать хвилину, що надто ніжний у душі той шар, в якому починається Людина.
5.     Та знаю: час уже звільнить дорогу тим юнакам, які за мною йдуть.
6.     Я знаю: завжди люди ті праві, що не втопили совісті в крові.
7.     Я живу у доброї родини, що планеті людяність несе, де одна-однісінька зернина найцінніша в світі за усе.

8.     Коли ж почули, як він мислить, сказали: краще б він мовчав ( О. Довгий)

Комментариев нет:

Отправить комментарий